27 січня — Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту

Їм — неоплаканим і невідспіваним.

їм — похованим без труни й молитви,

позбавленим могили й шани — присвячується.

Пам’янемо мільйонні жертви.

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

Що ж таке Голокост?

Слово «голокост» походить з грецької мови — і складається з двох частин: «випалений» або «спалений повністю», та «жертвоприношення». Спочатку слово «голокост» мало релігійний підтекст, але також вживалося протягом сторіч по відношенню до катастроф та великого лиха, переважно пов'язаних з пожежами. Голокост - масове знищення нацистами єврейського населення Європи (у приблизному перекладі з грецької це слово означає "всеспалення", інше значення - катастрофа). 60% єврейського населення Європи піддалися систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках.

В середині XX ст. слово «голокост» вживали у пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи початого Адольфом Гітлером. З середини 50-х років XX ст. слово «голокост» стало загальновживаним по відношенню до політики винищення нацистами під час Другої світової війни євреїв та інших народів Європи. У такому значенні сучасне слово «Голокост», на відміну від іншого його значення, пишеться з великої літери.

Складовою нацистських планів завоювати світ, найважливішим елементом ідеології, політики і практики нацистської Німеччини 1933-1945 рр. був антисемітизм — одна з форм національної нетерпимості, вираженої у ворожому ставленні до євреїв. На практиці він вилився в прагнення поголовного фізичного знищення євреїв у всьому світі. Це трагічне явище в історії людства здобуло назву Голокост.

Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 р. і тривали понад три роки. Перші «єврейські акції» були спрямовані переважно проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали євреї — партійні працівники і державні службовці. Далі окупанти перейшли до поголовного знищення всіх євреїв. Головна роль у цих операціях була надана силам поліції

Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр, де було розстріляно понад 150 тис. осіб. Під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.

Тоді зондеркоманда захопила дев'ять провідних єврейських рабинів Києва і наказала їм виголосити відозву: "Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця". 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.

Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване в армію. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 чоловік, відбирали у них речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Загалом наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року фашисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч самих лише євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей. Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки - з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв, тільки за приблизними оцінками, перевищує 150 тисяч людей.

Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. Загалом Україна втратила близько 70 % довоєнного єврейського населення.

Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та інших містах України. Крім того, значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі — у «таборах смерті» Освенцім, Майданек, Треблінка та ін.

Дізнавшись про Освенцим світ здригнувся. Через нього пройшли, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, 2,5 мільйона людей 90% з яких були євреї.

Німецькі нацисти за тюремними стінами, де їх не бачило єврейське населення, не довіряючи українській поліції, вчиняли до євреїв найжорстокіші катування і розстріли. Так чи інакше, основну відповідальність несуть німецькі нацисти.

Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, що лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.